Кислиця: Україна врахувала уроки Будапештського меморандуму, не вірить Москві

Сергій Кислиця, перший заступник керівника Офісу президента, роз’яснив відмінності між англійською та українською версіями Будапештського меморандуму. Він зазначив, що в англійській версії Україні надавалися “assurances” (запевнення), тоді як в українській та російській — “гарантії”.

Кислиця підкреслив, що різниця між цими поняттями є критично важливою у юридичній та політичній сферах. Гарантія зазвичай є сильнішим, юридично обов’язковим зобов’язанням, тоді як запевнення стосуються забезпечення впевненості або мають “м’якший” політичний контекст.

На думку Кислиці, українська версія перекладу не була випадковою. Її свідомо обрали Москва та, ймовірно, Київ (хоча й з різних причин), щоб створити уявлення про силу меморандуму та зобов’язання, взяті на себе Росією, Великою Британією та США. При цьому англомовні країни не надто переймалися українською чи російською версіями, оскільки для них вони були нерелевантними. Франція, всупереч поширеному міфу, не була і не є стороною Будапештського меморандуму, який був підписаний українською, англійською та російською мовами.

Кислиця навів приклади листування між Клінтоном та Єльциним у 1994 році. У своєму листі від 2 листопада 1994 року Єльцин писав про надання “гарантій” безпеки. Натомість у листі до Єльцина від 28 листопада 1994 року Клінтон згадував про готовність обмінятися інструментами щодо “запевнень”. Ця “лінгвістична еквілібристика” не була втрачена при перекладі; навколо “assurances” проти “guarantees” перед самітом у Будапешті точилася заочна дискусія між лідерами. У листуванні підкреслювалася різниця між “гарантіями”, яким віддавала перевагу Москва, та “запевненнями”, на яких наполягали США. Саме “запевнення” зрештою були надані Україні в обмін на відмову від третього за величиною ядерного арсеналу у світі.

Кислиця підкреслив, що було б наївно думати, ніби Москва щиро переймалася силою та дієвістю гарантій безпеки України. Усі подальші події, включаючи агресію та окупацію, є тому підтвердженням. Москві було потрібно роззброїти та послабити Україну, сподіваючись, що українці “поведуться” на її “гарантії”. Вашингтон, своєю чергою, прагнув зробити Україну без’ядерною.

У 1994 році Вашингтон ретельно стежив, щоб ані в листуванні з Єльциним та союзниками, ані в самому документі не йшлося про “гарантії”, оскільки США не були готові їх надавати. Вашингтон закрив очі на іншомовні версії меморандуму, оскільки Будапештський меморандум 1994 року не мав юридичної сили та ніколи не був ратифікований країнами-підписантами: Україною, США, Великою Британією, Росією.

Кислиця наголосив на важливості пам’ятати про події 1994 року та Будапештський меморандум, але ще важливіше знати та говорити правду, не жити міфами. Особливо це актуально зараз, коли йдеться про гарантії безпеки України, їх юридичну силу та дієвість.

На нинішніх переговорах йдеться саме про “гарантії” безпеки, які мають бути ратифіковані сторонами. Україна враховує уроки минулого і не потребує ані політичних “запевнень”, ані “гарантій” від Москви.

Джерело: portal.lviv.ua

#Україна