Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос аналізує зміну тактики Ірану у війні на Близькому Сході, яка тепер спрямована на знищення систем прісного водопостачання країн Перської затоки. Це створює загрозу гуманітарної катастрофи та дестабілізації регіону, де вода стає важливішим фактором, ніж нафта.
- 👥 Кого стосується: Країни Перської затоки (Кувейт, ОАЕ, Катар, Саудівська Аравія), США
- ⏱️ Термін: Короткостроковий (негайний дефіцит води), середньостроковий (тривала гідровійна)
- 📍 Локація: Близький Схід, регіон Перської затоки
- 📈 Вплив: Високий (потенційний колапс міст, гуманітарна криза, політична дестабілізація, зростання цін на воду)
Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень, аналізує зміну тактики Ірану у війні на Близькому Сході, яка тепер спрямована на знищення систем прісного водопостачання країн Перської затоки.
За словами Семиволоса, інтенсивність ракетних ударів з боку Ірану значно знизилася: з 62 хвиль на добу 1 березня до менш ніж 10 хвиль станом на 5 березня. Це вказує на ефективне знищення коаліцією стаціонарних пускових установок та складів.
Після атак іранських дронів на енергетичні об’єкти Кувейту та ОАЕ, арабські монархії оголосили максимальний рівень тривоги. Хоча увага часто зосереджена на цінах на нафту, Семиволос наголошує, що найбільша загроза для країн Затоки полягає у дефіциті прісної води. Це їхня “ахіллесова п’ята”, адже “якщо нафта – це гроші, то вода – це біологія”.
Зростає кількість ознак того, що Іран свідомо переходить до тактики “гідровійни”. 2 березня був атакований катарський комплекс Ras Laffan, а 5 березня з’явилися повідомлення про пошкодження мереж, які забезпечують опріснювальні заводи в ОАЕ та Кувейті. Наразі вода стає значно важливішим фактором, ніж нафта. “Гідровійна” руйнує ілюзію стабільності швидше, ніж ракети знищують будівлі: без води не функціонують дата-центри та системи охолодження хмарочосів, а мегаполіси перетворюються на пастки.
Наприклад, Ер-Ріяд – це величезний мегаполіс посеред пустелі, 90% водопостачання якого залежить від одного вузла та 500-кілометрового трубопроводу. За березневої спеки, що вже сягає +35°C, відсутність води протягом 48 годин може спричинити колапс каналізаційних систем та медицини.
Повідомлення про можливе забруднення акваторії внаслідок ударів по іранських ядерних об’єктах (про що попереджав прем’єр Катару) вже викликали паніку в Досі та Манамі. За останній тиждень ціни на бутильовану воду в регіоні зросли у 5-7 разів.
Ці загрози посилюють тиск на Вашингтон: ОАЕ та Катар офіційно закликали Трампа максимально скоротити терміни операції. Їхня інфраструктура виживання не розрахована на тривалу війну на виснаження. США терміново перекинули додаткові системи C-RAM та Avenger для захисту заводів, зокрема комплексу Джубайль у Саудівській Аравії. Однак проблема з масовими атаками “Шахедів” залишається, оскільки ППО не може гарантувати 100% захисту таких вразливих об’єктів.
“Ми звикли оцінювати стабільність Близького Сходу барелями, але тепер її слід вимірювати літрами. Наступний етап війни – це не лише боротьба за нафтопроводи, а й битва за виживання міст. Якщо хоча б один великий завод, як-от Джубайль, вийде з ладу на тиждень, це може призвести до найбільшої в історії гуманітарної евакуації, яка зруйнує всі політичні домовленості між Трампом та монархами Затоки“, – підсумував Ігор Семиволос.
Джерело: portal.lviv.ua
#Світ
